Камінь та плитка – чудові облицювальні матеріали. Але щоб вони служили довго, їх треба грамотно укласти. У цьому сенсі процес облицювання можна порівняти з вершиною айсберга, де під плитами ховається невидима оку підводна частина: правильно підготовлена основа, суміші, що вирівнюють, гідроізоляція і власне клейові розчини.
Грамотний вибір засобів для укладання та точне дотримання технології – запорука успіху. Не претендуючи на докладний огляд, ми хотіли б висвітлити лише основні моменти, якими потрібно керуватися при виборі сумішей, що вирівнюють, грунтовок, гідроізоляції, клеїв, засобів для затирання швів.
Виходячи з умов експлуатації, все різноманіття представлених сьогодні у продажу клеїв зазвичай ділять на дві групи: клеї для внутрішніх приміщень із щадними та постійними умовами експлуатації та клеї для зовнішніх робіт, експлуатація яких ускладнена несприятливими кліматичними, сейсмічними чи екологічними факторами.
Крім цього загального поділу існує ще й група спеціальних клеїв, які відповідають певним вимогам, залежно від того, де вони використовуються. Наприклад, на харчових та хімічних підприємствах, де можливий контакт із агресивними середовищами; у басейнах і резервуарах, де клей перебуває в контакті з водою та відчуває постійний багатотонний тиск; при укладанні теплої підлоги, де постійно змінюється температурний режим; у місцях з інтенсивним потоком людей; у вологих приміщеннях тощо. У кожному з цих випадків необхідно використовувати особливий клей, розроблений для конкретних умов експлуатації.
В окрему групу можна виділити клеї, призначені для облицювання фасадів або обробки внутрішніх приміщень важкими крупноформатними плитами (кам'яними та керамічними). Такі клеї повинні мати підвищену міцність, з водостійкістю, термо- і морозостійкістю. Застосування цих клеїв дозволяє обходитися без механічного кріплення плит до основи (гаків). В даний час на ринку вже є склади, які забезпечують надійне кріплення облицювання при точковому методі нанесення клею (не більше 10% поверхні).
Потрібно мати на увазі, що для укладання скляної мозаїки та каменю світлих тонів використовують клеї на основі білого цементу. А для запобігання викривленню чутливих до вологи видів мармуру (включаючи тонкошаровий, товщиною 6-10 мм) та плит із природного каменю застосовують епоксидні клеї. У них немає води.
Перш ніж придбати клей, потрібно уважно вивчити інструкцію із застосування, у якій має бути зазначено призначення цього складу.
В даний час більшість клеїв, що випускаються, являє собою полімерно-мінеральний композит, в який входить цементно-піщана суміш і різні полімерні добавки.
Чим вище рівень вимог до облицювання, тим більша і складніша рецептура полімерів, що входять до складу клею. Зрозуміло, що зі збільшенням частки полімерів змінюються найважливіші властивості клею. Один тип полімерних добавок збільшує тільки здатність розчину утримувати вологу (якщо в клеї не буде речовин, що утримують воду, вона піде в основу, і цемент, не встигнувши схопитися, почне «сипатися»). Інший тип покращує адгезію (клеючу здатність) матеріалу. Третій тип добавок відповідає за еластичність. Остання властивість дозволяє клею працювати своєрідною «підкладкою»-амортизатором між плиткою та основою: при виникненню напругою або деформацій у підставі чи плитці він їх не передає, а «гасить».
Застосування полімерних добавок у сухому або рідкому вигляді перетворює сучасні клеї на водостійкі, еластичні, довговічні та виключно міцні склади, які наносять тонкошаровим методом. Товщина шару залежить в першу чергу від розміру плитки та може бути від 2 до 15 мм. При нанесенні клею тонким шаром він висихає рівномірно, отже, краще виконує своє завдання. Звичайно, тонкошарова технологія нанесення клею пред'являє високі вимоги до поверхні, що облицьовується. Насамперед вона має бути ідеально рівною. Бо інакше інакше витрати клею зростуть у кілька разів. До того ж через різницю в товщині шару клей висихатиме нерівномірно і в результаті не приклеїть облицювання. Тому робота плиточника починається задовго до укладання плитки - з вирівнювання стін.
Якщо основа сильно поглинає воду, її обов'язково потрібно прогрунтувати. Ґрунтовка створює плівку, яка регулює поглинання води з розчину клею та пов'язує поверхневий шар, якщо він не зовсім міцний. Це особливо актуально для гіпсосодержащих матеріалів - гіпсоліту, гіпсокартону, гіпсоволокнистих плит.
Після вирівнювання або ґрунтування стін настає етап гідроізоляції, дуже важливий для вологих приміщень. Крім свого основного завдання, гідроізоляція виконує іншу, не менш серйозну функцію – запобігає розповсюдженню тріщин від основи до облицювального покриття.
Зазвичай гідроізоляцію проводять у два етапи. Спочатку на стиках стін або стін та підлоги наклеюють стрічку, яка «тримає» деформацію шва у разі, якщо стіни «ходять». Потім наносять гідроізолюючий з
лой (спеціальну суміш із полімерних матеріалів). І лише після цього майстер приступає до облицювання.
Як правило, розчин клею готується протягом 5-10 хвилин. Термін придатності розчину, який ще називають "часом життя", - це час, протягом якого клей не почне застигати в ємності. Потрібно мати на увазі, що застиглий клей не можна розводити водою (тобто його не можна повторно застосовувати). Тому дуже важливо знати час «життя» клею та використовувати його протягом цього терміну. Зазвичай 4-6 годин. Але бувають і клеї для швидкого укладання, «час життя» яких – 1-1,5 години.
Публікація: Newwall®