Сухі суміші - це готові композиції, які в умовах будівельного майданчика достатньо лише розвести водою. Більшість їх характеризується «спеціалізацією» властивостей. А компонентами, що забезпечують ті чи інші властивості і призначення будівельних сумішей на основі мінеральних в'яжучих, є модифікуючі добавки: пластифікуючі, стабілізуючі, що прискорюють і уповільнюють схоплювання і твердіння, протиморозні, гідрофобізують, ущільнюючі, бактерицидні та повітря. Наприклад, донедавна найбільшою популярністю при виконанні оздоблювальних робіт користувався цементно-піщаний розчин, що виготовляється безпосередньо на будмайданчику. Подібна суміш цілком придатна для кладки та штукатурки при нанесенні шарами від 10 мм та більше. Цемент як мінеральне в'яжуче добре працює на стиск, а кварцовий пісок з правильно підібраним фракційним складом «допомагає» йому в цьому. Але цементно-піщаний розчин погано чинить опір розтягуючим і згинальним навантаженням, тим більше при нанесенні тонким шаром. Такі суміші мають низьку водоутримуючу здатність: вода замішування занадто швидко вбирається в основу і випаровується в атмосферу, що заважає повній гідратації цементу. В результаті розчин не набирає необхідної міцності. Перерахованих недоліків позбавлені сухих будівельних сумішей, модифікованих за допомогою різних хімічних добавок. Повсюдне використання подібних сумішей дозволило повністю змінити культуру виробництва оздоблювальних та ремонтних робіт, а також підвищити їхню ефективність на 150-200%.
До складу будь-якої сухої суміші входять: в'яжуча речовина (цемент/гіпс і вапно або їх комбінації), нейтральні наповнювачі для забезпечення оптимального обсягу (найчастіше це пісок) та спеціальні модифікуючі добавки, що надають суміші необхідні властивості.
До всіх добавок для сухих сумішей пред'являється вимога - низька гігроскопічність. Це необхідно для забезпечення збереження суміші (тобто запобігання передчасному твердінню в'яжучого за рахунок вологи, що адсорбується). Тому гігроскопічні речовини, такі як хлорид кальцію або поташ, у сухих сумішах не використовуються.
За допомогою спеціальних добавок, які присутні в будь-якій будівельній суміші, досягається відмінне регулювання реологічних властивостей складів: вони розчиняють розчинні суміші без збільшення вмісту води (ці компоненти виробляються в Росії під марками ЛСТ, С-3, НФ та ін).
Як відомо, підвищення рухливості суміші може призвести до її розшарування та відсмоктування з неї води у разі нанесення на пористу основу. Для запобігання цим небажаним явищам застосовують водоутримуючі (загущаючі) добавки: переважно водорозчинні ефіри целюлози (МЦ, ОЕЦ, КМЦ та ін.), полівініловий спирт тощо.
Для отримання сухих сумішей, які можна застосовувати у зимовий час, використовують протиморозні добавки. Найчастіше для цієї мети використовують комплексні сольові добавки, такі як нітрит-нітрат кальцію (ННК) та нітрит-нітрат-хлорид кальцію (ННХК).
На даний момент багатьма фірмами розроблено безліч різних модифікуючих добавок в сухі суміші, що впливають на певні властивості кінцевого продукту (бетону). У складі окремих видів сумішей їх може бути до п'ятнадцяти, причому деякі з них займають обсягом суміші мізерно малий відсоток. Вони прискорюють або уповільнюють твердіння, покращують зручність, зменшують кількість води, підвищують морозостійкість і пористість.
Так, сповільнювачі потрібні при бетонуванні в спеку і в ряді інших випадків, зокрема, при цементуванні свердловин. Повітряні добавки незамінні для збільшення морозостійкості (за рахунок утворених порожнин бетон отримує можливість розширюватися, повітря залучається і при звичайному перемішуванні, але в недостатній кількості). Водопонижуючі добавки, або пластифікатори, дозволяють досягти достатньої плинності за меншої кількості води, що веде до збільшення міцності бетону.
Найважливішим компонентом більшості сухих сумішей є полімерні добавки. Подібна добавка помітно покращує зручність укладання сумішей, підвищує міцність, деформативність і водонепроникність затверділих розчинів. Головна ж мета введення полімерних добавок у розчини - надання їм високої здатності, що клеїть, тобто підвищення адгезійних властивостей.
Отже, саме добавки роблять суху суміш найбільш привабливою до виконання конкретного виду роботи. Вони надають їй особливі, необхідні властивості та якості.
Виготовлення сухих сумішей у заводських умовах дозволяє одержувати широкий асортимент композицій для різних видів робіт. На вигляд в'яжучого сухі суміші поділяються на цементні, цементно-вапняні, вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсові. Як заповнювач можуть бути використані будівельні піски, мармурова крихта, мелений вапняк, мінеральні або органічні волокна, металева фібра. За призначенням сумішей можна виділити такі основні види: кладочні; штукатурні для внутрішніх та зовнішніх робот; плиткові; для наливної підлоги та влаштування стяжок. До спеціальних сумішей належать: для зміцнення слабких підстав; для закладення стиків; для роботи по мокрих та засолених стінах; гідроізоляційні; декоративні (для фасадних робіт); шпаклювальні суміші (для ремонтних робіт); сухі піскобетонні суміші. Залежно від призначення суміші можуть суттєво відрізнятися технологічними та технічними характеристиками.
Публікація: Newwall®